Ірина Ніжинська: «Затягування створення ДБР – це небажання віддавати слідство та недоведення до розуму антикорупційних реформ»

Четверг, 26 Октябрь 2017 14:20

Видатна українка, професійний слідчий, яка набула надзвичайний досвід в міжнародних місіях, офіцер особистої охорони Кофі Аннана (Генеральний секретар ООН) та Моххамеда ель Барадея (Голови МАГАТЕ)… виявилася не потрібною Україні. Вона була вимушена припинити участь у конкурсі на посаду директора Державного бюро розслідувань через його непрозорість й нездоланну корупцію у вищих ешелонах української влади.

З дитинства Ірина Ніжинська мріяла стати слідчим і показати суспільству, що і в міліції працюють чесні і порядні. Не сприймайте ці слова як штамповані балачки, тому що стосовно цієї надзвичайної жінки сказане – суща правда.

Більше того, маючи багатий досвід роботи слідчим з особливо важливих справ у місіях ООН і ОБСЄ, Ірина Сергіївна була готова очолити створюваний в Україні новий правоохоронний орган – Державне бюро розслідувань, яке має розслідувати корупцію у вищих ешелонах влади, правоохоронних органах і судах. Але конкурс на керівну посаду бюро виявився настільки непрозорим, а його корупційна складова настільки непереборна, що Ірину з іі потужним резюме просто не допустили до другого етапу.

– Ірино, чому ви припинили свою участь у конкурсі на посаду директора Державного бюро розслідувань?

– Очевидно, що Державне бюро розслідувань воліють контролювати люди з найвищих кабінетів. Отримавши через свого протеже повний контроль над ДБР, чинна влада зможе не лише тримати у полі зору своїх соратників і опонентів, але і впливати на роботу таких ключових органів, як НАБУ і САП, а також інших правоохоронних структур. Зрозуміло, що в Україні цю надважливу посаду намагаються віддати людині, повністю залежній від корупціонерів-політичних кураторів.

Довго думала, перш ніж подати своє резюме на посаду директора ДБР. Адже відвикла від радянських штампів і методів розслідування, якими й досі користуються колеги в Україні.

Вже із самого початку розгляду документів претендентів на цю посаду я відчувала небажання членів комісії допускати мене до участі у конкурсі. Так, при обговоренні моєї кандидатури одному з членів комісії, а саме народному депутату Дейдею не сподобалось ім’я мого малолітнього сина, про що він, не соромлячись, заявив на засіданні. Потім його збентежив факт, що мій чоловік – італієць. Той факт, що я українка і є лише громадянкою України, його не зацікавив, як і факт наявності в уряді на посадах категорії А грузинів, литовців, вірменів, американців, поляків і т.д.

Ці неетичні й непрофесійні, м’яко кажучи репліки (а насправді, репліки, які дискримінують мене, порушують мої права та принижують мою ділову репутацію й ділові якості), дали мені можливість зрозуміти професійний рівень комісії та критерії відбору кандидатів. Тому вже на цьому етапі я була готова до того, що сталося потім. А потім – на етапі проходження тестів із знання законодавства, я, кандидат юридичних наук, доцент, колишній професор кафедри цивільного права Національної Академії внутрішніх справ України, запрошений професор Національної школи суддів України та запрошений професор Міжнародного Центру підготовки поліцейських в м. Віченца (Італія), набираю рекордно низький рівень балів і не проходжу до наступного туру.

Тут слід згадати, що за місяць до цього блискуче пройшла аналогічний тест в НАБУ, набравши 80 балів, й вийшла у фінальну трійку лідерів на посаду голови Національного Агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Тому й на запитання журналістів ТСН, які висвітлювали подію й відразу запитали мене в прямому ефірі, чи буду я подавати апеляцію – я чітко сказала «ні».

І досі пам’ятаю, як важко було мені, молодому 22-річному фахівцю, працювати в середовищі радянських міліціонерів. Ніколи не зможу забути, як у мій кабінет зайшов заступник начальника слідчого управління і, побачивши, що в його присутності я подаю воду підозрюваному, почав кричати: “Може, ти йому ще й чарку наллєш?!”

– Розкажіть про ваш перший досвід роботи, а також що саме ви хочете змінити в теперішньому українському слідстві?

– Після закінчення юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка з відзнакою розпочала з елітного в дев’яності роки підрозділу слідства податкової міліції. Елітним він вважався через категорію справ: ухилення від сплати податків, валютні махінації і т. п.

Тогочасні слідчі райвідділів заздрили своїм колегам з податкової міліції, які мали справу лише з “білими комірцями”. У той час, коли можливо було створити реально потужний механізм розслідування, наймоторніші міліцейські “слідаки” привносили в нову структуру старі кадри і методи роботи.

І досі пам’ятаю, як важко було мені, молодому 22-річному фахівцю, працювати в середовищі радянських міліціонерів. Ніколи не зможу забути, як у мій кабінет зайшов заступник начальника слідчого управління і, побачивши, що в його присутності я подаю воду підозрюваному, почав кричати: “Може, ти йому ще й чарку наллєш?!”. Червоніючи від сорому, готова була крізь землю провалитися. У мене є багато інших спогадів, які хочеться забути, як страшний сон.

Ось чому, згадуючи подібне, хочу, щоб в моїй країні виросло нове покоління професійних слідчих з високим рівнем людських цінностей.

Наразі парламентарі, представники громадських організацій чимдуж оперують поняттями “європейські підходи”, “європейські цінності”, “світовий досвід”, не замислюючись над сутністю цих понять. А суть дуже проста і зрозуміла: Європейський підхід до слідства – це законне, чесне, неупереджене розслідування. Не треба вибивати з людини визнання вини, не треба для цього закладати пальці в двері. Необхідно зібрати таку доказову базу і запропонувати підслідному такі умови угоди зі слідством, за яких він сам захоче зізнатися у скоєному. І повірте, по той бік закону живуть люди, які мають не менші аналітичні здібності й можливості. Професійне слідство – це свого роду двобій між слідчим і злочинцем. Суспільство повинно позбавитися стереотипу злочинця як недалекої, примітивної особи, яка розгублюється перед стражами порядку. Злочинність росте, вдосконалюється, і не лише покращує свою матеріально-технічну базу, а й підвищує освітній рівень.

Під час роботи у слідстві податкової міліції у справі з ухилення від сплати податків посадовими особами одного з банків його засновниками були брати, що мали по дві освіти (юридичну та економічну), вільно володіли чотирма іноземними мовами і змушені були давати пояснення оперуповноваженим без фахової освіти, представникам того самого принципу “пальці в двері”.

І от коли я вперше прийшла на допит у СІЗО, вони навіть не повернули обличчя у мій бік, показуючи зневагу до убогості та примітивності представників закону. Але після привітань англійською були здивовані й не могли повірити в те, що перед ними простий слідчий.

Це ще раз показує, що професіоналізм завжди викликає повагу по обидва боки закону, яке виточується роками копіткої праці, освіти і самовиховання, і це саме те, що я хочу бачити в сучасному українському слідстві. Ось чому було так важливо в момент створення нового слідчого органу –  Державного бюро розслідувань – не допустити проповідників свавілля і беззаконня, продажних блюдолизів, які готові платити будь-яку ціну, щоб потрапити сюди.

– Скільки тих, хто служить в правоохоронних органах, щоб прислужуватися своїм господарям і жити корупцією?

– Всіх, звичайно, не потрібно міряти одною міркою. Знаю чимало чесних професіоналів, які навіть в умовах тотальної корупції залишилися порядними людьми з незаплямованою репутацією.

– Чи бували під час вашої роботи слідчим випадки тиску на хід розслідування справ?

– Це був не просто тиск, а повний контроль над ходом слідства керівниками всіх ланок.

– Чи про таку роботу ви мріяли, коли вчилися в університеті?

– Я лишень хотіла втілити свою дитячу мрію – стати слідчим і показати суспільству, що в міліції також працюють чесні і порядні люди.

Як і всі поліцейські з різних країн світу, перший місяць провела «у полях», патрулюючи найвіддаленіший регіон Боснії – Біхач. Далі подала документи на конкурс слідчого внутрішніх розслідувань – і перемогла

– З чого розпочалася ваша робота в місіях ООН?

– З міжнародної поліції ООН, куди була направлена МВС України після успішного складання спеціальній комісії ООН з Нью-Йорка тестів: з англійської мови, керування автомобілем та стрільби.

Як і всі поліцейські з різних країн світу, перший місяць провела «у полях», патрулюючи найвіддаленіший регіон Боснії – Біхач.

Далі подала документи на конкурс слідчого внутрішніх розслідувань – і перемогла. Практично відразу була переведена у головний штаб місії і розпочала виконувати функції інспектора внутрішнього контролю, потім – слідчого внутрішніх розслідувань, і завершила місію командиром групи слідчих СТОП. Це спеціальний відділ по боротьбі з торгівлею людьми головного штабу місії.

– Що входить в обов’язки слідчих СТОП?

– Завданням слідчого є збирання оперативної інформації, що стосується барів, нічних клубів, їх власників та спільників, залучених до торгівлі людьми. Крім того – встановлення контактів з Представництвом із захисту прав людини, ОБСЄ, прикордонною службою, Міжнародною службою міграції і з усіма гілками місцевої влади: кантональними міністерствами внутрішніх справ, юстиції, охорони здоров’я, фінансів і судами.

Слідчий СТОП-підрозділу спостерігає за належним виконанням обов’язків СТОП-підрозділами місцевої поліції та спонукає міністерство внутрішніх справ і керівництво центрів загальної безпеки порушувати внутрішні розслідування у разі обвинувачень проти місцевої поліції.

– Ким і коли було створено цей підрозділ?

– Його було створено з ініціативи Кофі Аннана, Генсека ООН, і тому всі найкращі поліцейські сили було кинуто на організацію ефективної роботи. Напевно, багато хто дивився американський фільм “Викривач” (“The whistleblower”, 2010). Так от, цей фільм про роботу мого відділу.

Головна героїня – моя колега Кетрін Болковац, яка після закінчення місії розповіла про нашу роботу сценаристу з Голлівуду. Робота була цікавою і дуже важкою. Вночі – рейди по нічних клубах і будинках розпусти, а вдень – аналітична робота: рапорти, планування наступних операцій, допити і т. ін.

Результати вражали: за перший рік із сексуального рабства було визволено близько 260 дівчат, в основному з Молдови, України, Румунії та Росії, наступного року – 290. Ця робота висвітлювалася міжнародними засобами масової інформації, що взагалі не залишало нам права на помилку.

За високі досягнення від вищого керівництва місії я отримала сім медалей та цілий ряд подяк.

Європейський підхід до слідства – це законне, чесне, неупереджене розслідування. Не треба вибивати з людини визнання вини, не треба для цього закладати пальці в двері

– Як склалася ваша подальша доля? Ви повернулися на батьківщину?

– Так. Але після закінчення місії та повернення додому було дуже важко адаптуватися до наших умов. Ми стали чужими вдома, на нас дивилися із заздрістю колеги, не розуміли друзі, ми втратили соціальні зв’язки, і тому майбутнє було зрозумілим – знову місія. Цього разу, після складання іспитів, мене було включено у групу миротворців у місію в Косово, але доля розпорядилась інакше, і мені запропонували постійний контракт офіцера служби безпеки ООН у Відні.

Не вагаючись, вирішила звільнитися з міліції, чим викликала здивування колег та мого начальника – Василя Степановича Гопанчука. Пам’ятаю, як він просив мене не звільнятися посеред навчального року – мовляв, уже й подання на звання майора на підписі у керівництва, і дисертацію через кілька місяців захищати. Але я відверто розповіла про запропонований контракт і отримала благословення.

Так і розпочався новий етап мого життя – служба безпеки штаб-квартири ООН у Відні. Оскільки штаб-квартира ще називається «містом ООН», служба безпеки на цій території виконувала функції і поліції, і армії, і служби з надзвичайних ситуацій. Офіцер служби безпеки ООН мав володіти всіма цими навичками: вміти і регулювати дорожній рух, і погасити пожежу, і затримати злочинця, і, звичайно, охороняти ВІП-персон – президентів, прем’єр-міністрів, міністрів, послів та їхніх супроводжуючих.

Офіцер служби безпеки ООН мав володіти всіма цими навичками: вміти і регулювати дорожній рух, і погасити пожежу, і затримати злочинця, і, звичайно, охороняти ВІП-персон – президентів, прем’єр-міністрів, міністрів, послів та їхніх супроводжуючих

– Кого з ВІП-персон вам особисто доводилося охороняти?

– Серед них був Кофі Аннан, під час конференцій у Відні, колишній голова МАГАТЕ Мохаммед ель-Барадей, Президент Монголії, Прем’єр-міністр Туреччини та інші.

– Що ви відкрили для себе, працюючи офіцером особистої охорони у штаб-квартирі ООН, які нові знання здобули?

– Ця робота дала мені можливість зрозуміти принципи роботи ООН та відкрила двері для іншого, більш цікавого досвіду – роботи в місії ООН у Грузії, на її непідконтрольній нині території – Абхазії, де я виконувала роботу, в основному пов’язану з відновленням порушених прав людини.

– Після Абхазії була Ліберія…

– Після трьох років, проведених в Абхазії та Грузії, мене було переведено в Західну Африку, де обійняла посаду начальника слідчого департаменту служби безпеки місії ООН у Ліберії. Вважаю, що це призначення було найважчим моїм професійним викликом, оскільки доводилося розслідувати справи, де злочини і проступки скоїли мої колеги, а іноді й керівництво.

Місія ООН у Ліберії складалася з військового, поліцейського та цивільного персоналу – всього понад 20 тисяч працівників із приблизно 56 країн світу. Різна культура, релігія, віддаленість від дому стали важким випробуванням для багатьох, у тому числі й для представників України. Незважаючи на емоції, доводилося розслідувати справи, де винуватцями були й наші співвітчизники: порушення Статуту ООН, розкрадання майна місії, автомобільні аварії у стані сп’яніння, відвідування борделів і пиятика на роботі – це лише деякі з «подвигів» миротворців, й українських у тому числі.

Доводилося не лише керувати слідчим департаментом, що складався з близько 40 слідчих і помічників слідчих із різних країн світу, а й особисто розслідувати найбільш резонансні справи.

Крім цього, наш департамент проводив усю оперативну роботу, включаючи інспекції, рейди та перевірки працівників. Пам’ятаю, як глава місії дуже делікатно, знаючи, що ми з однієї країни, попросив мене проводити щоранку тест на алкоголь у наших військових вертолітників, оскільки неодноразово отримував скарги працівників місії на вживання пілотами алкоголю. Багато разів доводилось червоніти за співвітчизників, але робота є робота, і я повинна була абстрагуватися від того, якої національності порушники, оскільки це є одним із основних принципів роботи в ООН.

В Ліберії,  незважаючи на емоції, доводилося розслідувати справи, де винуватцями були й наші співвітчизники: порушення Статуту ООН, розкрадання майна місії, автомобільні аварії у стані сп’яніння, відвідування борделів і пиятика на роботі – це лише деякі з «подвигів» миротворців, й українських у тому числі

– Працюючи в місіях ООН, вам доводилося дивитися смерті в обличчя?

– Так, і не один раз. Але я б не хотіла ділитися деталями. Все ж таки я жінка, а розповіді про бойові рани жінку, на відміну від чоловіків, не прикрашають…

– Ви були людиною жорсткою, котра строго дотримується правил та інструкцій, чи такою, що діє відповідно до ситуації?

– Так, я завжди мала репутацію людини жорсткої і безкомпромісної до злочинів. Моє прізвисько серед близьких – Justice. Я думаю, цим усе сказано…

Як і те, що не можу стояти осторонь унікальної можливості кардинальної зміни принципів і підходів до практики слідства в країні, а тому все ще готова запропонувати державі свій досвід. Також я щиро сподіваюся, що ми врешті подолаємо в країні гендерну нерівність і дамо можливість жінкам зайняти традиційно чоловічі посади.

– Кожна людина хоче жити у мирі і достатку. Сьогодні у простого українця немає ні того, ні іншого. Що може змінити ситуацію в країні? Які потрібні ще реформи і перетворення, щоб в Україну прийшов мир і достаток?

– Українцям слід з покоління в покоління змінювати менталітет. Бо, на жаль, не буде ані миру, ані достатку, якщо ми й далі продовжуватимемо жити за тими правилами суспільства, в яких жили й живемо донині.

Про людей, щастя і любов

– Що цінуєте в людях найбільше?

– Порядність і людяність. Людина може не бути професіоналом, освіченою, багатою чи успішною, але порядною і людяною повинна бути завжди. І тільки ці якості дозволять розвиватися усім іншим.

– Що для вас як для жінки означає слово “любов”?

– Любов – це гармонія, повне розуміння, спокій, підтримка. Дякую Богу, що в своєму житті сповна відчула, що це таке.

– Найвища цінність для людини – це відчуття щастя. Як часто воно вас відвідує?

– Незважаючи на те, що не можу назвати себе оптимістом, відчуваю себе щасливою людиною, і це відчуття постійно зі мною в усі моменти життя.

Ірина Ніжинська у 2016 році отримала статус “Посол миру”, вона член групи експертів ООН по боротьбі з корупцією, член Української асоціації юристів, кандидат юридичних наук, доцент, нагороджена за заслуги в ім’я миру і участь у спеціальних операціях з підтримки миру медалями “На службі миру і свободи” і медалями військових спецпідрозділів НАТО, а за участь у спеціальних поліцейських операціях отримала статус “Учасник бойових дій”.

Автор: Володимир Бушняк

Хто гальмує створення Державного бюро розслідувань?

Державне бюро розслідувань — правоохоронний орган України, створення якого передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України у термін до 20 листопада 2017 року.

Бюро покликане розслідувати злочини посадовців найвищого рівня – екс-президентів, усього складу уряду, перших керівників відомств, правоохоронців та суддів. Виключення становить лише вузький перелік корупційних злочинів, що відносяться до підслідності Національного антикорупційного бюро.

Фото – Укрінформ

При цьому ДБР може розслідувати і корупційні злочини високопосадовців, зокрема – керівників Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, переважної більшості керівного та особового складу правоохоронних органів, податківців, митників тощо.

Як пише «Українська правда», «якщо ДБР буде під політичним впливом, у політичного “стейкхолдера” виникає реальна можливість не лише тримати на гачку своїх опонентів і соратників, але й заблокувати роботу НАБУ та САП».

Як стверджують експерти, все прямує до того, що в означені терміни бюро не запрацює.

З перших днів його створення й початку роботи комісії сам процес супроводжують гучні скандали.

І це зрозуміло: контроль над новим органом бажають отримати багато “зацікавлених” у боротьбі з корупцією в Україні політичних сил, а також чиновники найвищого рангу.

Фото – Укринформ

Директор Державного бюро розслідувань призначається на посаду Президентом України відповідно до подання комісії з проведення конкурсу, до складу якої входять по три особи від президента, уряду та парламента.

В компетенцію ДБР згідно із законом повинні будуть перейти слідчі функції ГПУ, і Юрій Луценко чинить цьому неабиякий опір. Адже директор ДБР буде мати більше повноважень і може затьмарити зірку «найвправнішого, найрозумнішого, найсправедливішого, найчеснішого» гепрокурора Юрія Луценка. До того ж не факт, що перший директор бюро буде на таких же побігеньках, як Луценко у Порошенка.

Ось що з цього приводу написало РБК-Україна: «Та поки ні з обранням керівництва органу, ні його штату не поспішають. Головним противником створення ДБР є Генеральна прокуратура. Адже з моменту створення Бюро прокуратура втратить повноваження ведення слідства. Наприкінці минулого року нардеп від БПП Мустафа Найєм повідомив у ФБ, що лідерами конкурсу на посаду директора Державного бюро розслідувань є кандидати, безпосередньо пов’язані з президентом України».

«Завершилося чергове засідання роботи конкурсної комісії, у результаті якої на наступний етап конкурсу пройшли 19 з 50 кандидатів. Олексій Горащенков (8 балів) – помічник президента України, Ольга Варченко (8 балів) – голова Управління процесуального керівництва, підтримки державного звинувачення і представництва у суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки ГПУ, Анатолій Матіос (7 голосів) – головний військовий прокурор. Таким чином, трьома фаворитами конкурсу є кандидати безпосередньо афілійовані з президентом України і підвідомчого йому правоохоронного органу», – написав Найєм 5 грудня у Фейсбуці.

Фото – Еспресо

А тепер зявилася проблема з проведенням тестів на поліграфі.

«Лише антикорупційна спецперевірка майбутніх його керівників затягнулась на 5 місяців, – зазначає 24 канал.А все тому, що в Кабміні та адміністрації президента не могли визначитись, хто ж з них призначить її проведення. На черзі перевірка кандидатів на поліграфі. Документ, який дасть їй старт, ще має підписати Володимир Гройсман. Однак, коли прем’єр планує поставити свій підпис під документом, у прес-службі очільника уряду не кажуть. Експерти кажуть, “Народний фронт” та “Блок Петра Порошенка” не хочуть створювати орган, який забере частину повноважень у Генпрокурора Юрія Луценка».

Експерт Реанімаційного пакету реформ Олександр Леменов каже, що настільки закритого конкурсу останнім часом не спостерігалося, повідомляє humanrights.org.ua.

«Чому матеріалів про кандидатів у відкритому доступі як не було, так до сих пір немає? Для порівняння, коли обирався топ-керівництво НАБУ, ми ледь не шкільний табель за 8-й клас кандидатів перевіряли. Чому незалежних спостерігачів не допустили до конкурсу?» – говорить він.

Последние публикации

Блоги