Олексій Баганець: «Я ні разу не зламався від тиску на мене і залишився собою»

Вторник, 03 Октябрь 2017 11:17

Артем Фляжніков

 

Олексій Васильович Баганець пропрацював 32 роки у прокуратурі. Керував прокуратурою у п’ятьох областях (причому у Львівській - двічі) і займав кілька разів посаду заступника генпрокурора. Зараз часом критично відгукується про діяльність нинішнього генпрокурора Луценка, якого захищав у суді кілька років тому і був тоді дуже високої думки про нього, як про потужного опозиційного політика та справжнього непохитного чоловіка.

Але з його слів випливає, що в таких помилках останнього винен не стільки нинішній генпрокурор, котрий більше політик, ніж прокурор, а нова влада, яка взагалі позбавила країну прокурорського нагляду. Саме через це процвітає корупція, а можновладці влаштовують шоу з телекамерами, щоб прикрити свої безчинства й дерибан економіки.

 

- Відомо, що всі роки незалежності України влада систематично використовувала прокуратуру для прикриття своїх незаконних дій (чи бездіяльності). Що змінилося після Революції Гідності? Якими є очікування суспільства щодо новостворених правоохоронних структур зараз? Яку роль тут має відігравати прокуратура?

- Якщо бути відвертим, то мало що змінилося в намірах влади й далі використовувати як прокуратуру, так і суди в своїх політичних і власних майнових цілях. Та і не можна було очікувати якихось змін на краще, бо порядок призначення і звільнення Генерального прокурора в Україні не змінився, бо для цього потрібна лише проста (226) більшість голосів народних депутатів, яка завжди у діючої влади знайдеться. Якби мова йшла вже про конституційну більшість, ситуація із незалежністю Генпрокурора та й прокуратури взагалі була б дещо кращою. Але наша, так би мовити, демократична влада діяла поспішно, непродумано і, не узгодивши із більшістю науковців, юристів-практиків і не врахувавши думки громадянського суспільства, прийняла в жовтні 2014 року новий Закон «Про прокуратуру», яким фактично знищила прокуратуру як державний орган нагляду за додержанням прав і свобод громадян, проігнорувавши діючу на той час Конституцію України. А останній гвіздок «у кришку труни» наша влада забила після того, як в 2016 році внесла нові зміни до прийнятого закону щодо можливості призначати на будь-які посади в регіональні прокуратури і навіть в центральний апарат ГПУ будь-яких «фахівців в галузі права» без необхідного, як це було раніше, досвіду роботи на прокурорських посадах.

Це відкрило дорогу в органи прокуратури не стільки Юрію Луценку, який не має юридичної освіти (хоча саме цей факт не був трагічним), а, в першу чергу, без необхідного рівня підготовки і спеціалізації юристам, які не мають будь-якого досвіду в галузі прокурорського нагляду за досудовим розслідуванням, а тим більше – в частині здійснення процесуального керівництва ним, не знають організації і методики розслідування взагалі і конкретних кримінальних правопорушень зокрема.

В результаті знову ж таки нав’язаних ззовні «рекомендацій», а фактично безапеляційних вимог наших так званих «друзів» і «партнерів» з-за кордону, було послаблено не тільки прокуратуру шляхом обрізання її повноважень, а й знищено саму правоохоронну систему як таку. Тепер кожен реформований, а фактично зруйнований правоохоронний орган, так як, до речі, і новоутворені теж нашвидкуруч антикорупційні органи, існують самі по собі, без належного прокурорського нагляду за додержанням законів, в т.ч. і в частині боротьби із злочинністю та корупцією, не взаємодіють і не координують свої зусилля по боротьбі із злочинністю, в т.ч. з корупцією, в результаті чого не вивчають і не аналізують стан злочинності та протидії їй, а відповідно – і не розробляють необхідні заходи по боротьбі з нею. Про стан дотримання прав і свобод людини і громадянина в кримінальному провадженні - я взагалі мовчу.

Ви тільки вдумайтесь, нинішня влада «дореформувалась» до того, що людина, яка попадає в жорна нинішніх правоохоронних органів, взагалі беззахисна, бо тепер будь-який вищестоящий прокурор, як правило - більш досвідчений і краще професійно підготовлений, в т.ч. і Генпрокурор, не має права навіть витребувати будь-яке провадження у слідчого і процесуального керівника, в т.ч. і тоді, коли під час досудового розслідування грубо порушувались права людини та процесуальні норми, не має права давати у справах письмові вказівки з метою усунення допущених помилок і порушень закону, не може відкликати або скасувати необґрунтовані клопотання до суду про затримання чи обрання міри запобіжного заходу, а тим більше - скасувати незаконне повідомлення про підозру, або закрити кримінальні провадження чи відкликати обвинувальний акт до суду! Це жах!

Скажу більше - про яку тоді роль прокуратури на стадії досудового розслідування ми можемо сьогодні говорити, якщо внесеними в 2016 році змінами до Конституції України наша влада взагалі позбавила прокурорів повноважень по нагляду за дотриманням законів на стадії досудового розслідування!?

 

- Чи якісно виконує на сьогоднішній день свої обов'язки Юрій Луценко, враховуючи те, що у нього немає юридичної освіти, і під нього - як під кума Президента - була змінена ціла Конституція України? Чи може кум Президента сумлінно виконувати обов'язки генерального прокурора? Чи знаєте ви подібні прецеденти десь ще у світі?

- У нас багато чого діється не так, як у всьому світі. Інколи навіть складається враження, що всі впливові держави проводять спільно із нашою владою експерименти в нашій державі. Як може якісно Юрій Луценко виконувати свої службові обов’язки, якщо він не має не стільки вищої юридичної освіти, як необхідного досвіду роботи в органах прокуратури. Для цього вкрай необхідно знати загальну організацію роботи органів прокуратури, в першу чергу – практику досудового розслідування злочинів та, тим більше – процесуального керівництва і нагляду (нехай і урізаного суттєво). Цього, повірте, так, експромтом, не навчишся. Я продовжую наголошувати: Генеральний прокурор, як і, тим більше, його заступники не є політичними фігурами, вони всі є процесуальними особами, які повинні обов’язково володіти досвідом прокурорської і слідчої діяльності.

А ще більш негативним є те, що у нього сьогодні немає професійної команди ні в ГПУ, ні серед прокурорів областей. Дійшло вже до того, що цілий ряд ключових адміністративних посад в органах прокуратури зайняли (чого немає в жодній країні Європи) колишні міліціонери, причому не найкращі з них. Вибачте, але це вже свідчення повного розвалу прокуратури, тому правильно сьогодні треба говорити не про його недоліки (відсутність юридичної освіти чи кумівство з Президентом України та наскільки це заважає виконанню ним своїх головних обов’язків), а про те, що це вже не його вина, а проблема. Претензії потрібно пред’являти до тих, хто подав його кандидатуру на цю високу державну посаду, хто ініціював внесення названих шкідливих змін до Закону і хто за нього голосував!

 

- Юрій Віталійович у численних постах у Фейсбуці заявляє, що ловить «велику рибу». Це насправді так, чи має місце зухвала імітація бурхливої діяльності? Опозиція заявляє, що в його «рибальські сіті» не попався жоден крупний чиновник, міністр від БПП чи Народного фронту, які поділили народне господарство України на сектори та стягують корупційну ренту (не враховуючи Насірова). Затримань нібито багато, але ніхто реально не сів! Що ви порадили б своєму колишньому підзахисному?

- Його заяви - слова політика, а не прокурора. Він дійсно декларує багато таких обіцянок, не усвідомлюючи своїх реальних можливостей. Навіть якби він міг процесуально, а тим більше – професійно (а обох цих можливостей у нього, вибачте, сьогодні немає) це робити, то для цього у нього немає відповідної команди. Я ще раз заявляю: сьогодні система правоохоронних органів знищена, її немає, а сам навіть найгеніальніший Генпрокурор без належної взаємодії з іншими правоохоронними органами і з такими урізаними повноваженнями цього зробити не зможе.

Проте звинувачувати виключно Юрія Луценка у відсутності результатів по боротьбі з корупцією у вищих ешелонах влади, де існують злочинні схеми, немає достатніх законних підстав, бо це компетенція, перш за все, НАБУ і САП, які практично не підконтрольні і не піднаглядні Генпрокурору, який не має на них будь-якого впливу, що є повним абсурдом! Але це так. Зараз Генпрокурор має лише два наглядових повноваження – це скасувати незаконну чи необґрунтовану постанову слідчого чи прокурора, а також змінити підслідність кримінального провадження у разі неефективного його здійснення. І все. Але при цьому, зверніть увагу - він навіть не має права змінити підслідність кримінального провадження, яке підслідне НАБУ. Тобто навіть якщо детективи НАБУ не будуть ефективно розслідувати справу чи тим більше – будуть систематично порушувати права громадян, Генпрокурор не має права вилучити в них цю справу і передати її іншому органу для належного розслідування! Такого абсурду немає в жодній країні Європи!

З приводу моїх порад Юрію Луценку, то він їх не потребує, у нього існують інші центри впливу на нього і порад, причому, далеко не професійних, на жаль. Інколи у мене навіть складається враження, що серед таких «порадників» є і відверті авантюристи. Ви тільки зверніть увагу на масові порушення ГПУ правил підслідності, що загрожує судовій перспективі таких справ, бо докази, зібрані не уповноваженими службовими особами, будуть неминуче визнані недопустимими! Або факти кримінального переслідування керівників місцевого самоврядування за підписання ними колегіальних рішень сесій рад чи рішень виконкомів! Повний абсурд.

 

- Наскільки генпрокуратура є залежною від президентської вертикалі?

- Я вже частково (вище) пояснював про причини залежності Генерального прокурора від Президента України, і так було майже завжди, не тільки за Петра Порошенка - хіба що в більшій чи меншій мірі. При деяких Генпрокурорах ця залежність була значно меншою, ніж зараз. Як приклад, в той час не всі кандидатури прокурорів області і заступників Генпрокурора узгоджувались із тодішнім Президентом, і тим більше – з його адміністрацією. Зараз із різних джерел інформації відомо про те, що нинішній Генпрокурор узгоджує кандидатури тих же прокурорів областей із Адміністрацією Президента, але конкретних доказів про це у мене немає, та воно мені і не потрібно. Хоча, звичайно, що така практика неправильна, незаконна і шкідлива.

 

- Багато правознавців заявляють, що генпрокурор виконує роль ланцюгового пса Порошенка та інших олігархів. Що ви на це скажете?

- Я вже сказав, що, на жаль, нинішній Генпрокурор також залежний від Президента України. І нічого дивного, бо він за покликанням не прокурор, а політик, тим більше один із найбільш наближених осіб до Президента. Я також не маю достатніх підстав заперечувати той факт, що Луценко виконує вказівки Президента. Мабуть, що виконує. Чи мають на Луценка вплив наші олігархи, не можу сказати. Якщо, наприклад, попередника Луценка активно підтримував той же телеканал «Інтер», який належить відомому олігарху, де навіть демонстрував нехай і низькопробний, але одночасно хвастливий по змісту фільм, то це могло свідчити, що власник чи всі власники цього телеканалу могли мати вплив на тодішнього Генпрокурора. Я особисто на собі відчув, коли працював заступником Генпрокурора, що таке попасти в немилість до таких олігархів, навіть до одного із них, який володіє двома популярними телеканалами, на яких у свій час проти мене і моєї сім’ї відверто вели брудну інформаційну кампанію.

 

- Що ви думаєте з приводу справи Насірова? Це дійсно «велика риба» і влада намагається показати суспільству свою рішучість? Чи, за однією з версій, - це витівки спецслужб Америки, які розхитують крісло Порошенка, «замовивши» Насірова НАБУ? Яка ще може бути версія?

- Можу висловити лише свою думку, яка ґрунтується на інформації, поширеній у ЗМІ. Я також мало вірю в те, що НАБУ погоджувало затримання Насірова з Президентом України. Тим більше, схиляюсь до тієї думки фахівців і експертів, що це був тактичний хід з боку, перш за все, керівника НАБУ, який залежний від зовнішнього впливу, чого він і не приховує в своїх заявах, з метою утриматись на своїй посаді напередодні проведення незалежного аудиту НАБУ, від результатів якого залежить і його подальша доля, як керівника. А приймаючи до уваги, що кандидатура начебто від США, яка цілком влаштовувала директора НАБУ, не пройшла голосування у парламенті, останній зрозумів, що таким аудитором може бути призначена нелояльна до нього особа, незалежна і головне – професійно підготовлена, яка розуміється у наших реаліях та законодавстві (не іноземець), а тому може викрити негативні результати діяльності цього так розрекламованого органу, він змушений був піти на цей крок. Подальші дії, пов’язані із затриманням Насірова серед тижня, коли закінчення 72 годин припадало на вихідний день, коли суд не працює і може виникнути проблема із неможливістю в цей строк прийняти рішення про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (по меншій мірі - це було явно непродумано), обставини вручення Насірову підозри в лікарні, коли, начебто, за словами лікарів, той перебував у не зовсім притомному стані після застосування наркозу, силове доставлення підозрюваного в зал судових засідань на лікарняному ліжку і поміщення його у металеву клітку, що взагалі протирічить засадам Європейської Конвенції з прав людини і судовій практиці ЄСПЛ, а ще гірше, після цього, – блокування суду так званими «громадськими активістами» та деякими народними депутатами (прихильниками і лобістами керівника НАБУ), які відкрито здійснювали тиск на суд, підтверджують саме таку версію. Більше того, останні навіть не дозволяли підозрюваному, у якого закінчився термін тимчасового перебування під вартою, покинути приміщення суду. В цьому ланцюжку відвертого беззаконня можна назвати і послідуючу реєстрацію кримінального провадження відносно голови цього суду за ст. 364 ч.1 КК України, яка в цій ситуації явно не підіграла детективам НАБУ. Все це, вибачте, дає підстави для існування саме такої версії цих подій, тобто що таким чином керівник НАБУ намагався змусити Президента відмовитись від своїх намірів змінити останнього на цій посаді.

 

- Наскільки, на вашу думку, зараз прокуратура виконує функцію нагляду за дотриманням законодавства в економіці, враховуючи, що українська економіка наскрізь пронизана метастазами корупції?

- Хотів би нагадати вам, що ще в жовтні 2014 року, так би мовити, вже демократична Верховна Рада проголосувала за новий Закон «Про прокуратуру», яким у порушення діючої на той час Конституції України прокуратуру позбавили як нагляду за додержанням і застосуванням законів, що було передбачено Перехідними положеннями до Основного Закону, так і конституційної функції нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, законів з цих питань органами державної влади і місцевого самоврядування, їх службовими і посадовими особами. І на превеликий жаль, Президент України цей закон підписав, таким чином залишивши безнаглядними і безконтрольними, в першу чергу, органи державної влади і місцевого самоврядування, в т.ч. і на центральному рівні, надавши можливість чиновникам безкарно «дерибанити» державні кошти та майно. Тобто ще раз наголошую, тепер прокурори не мають права проводити перевірки , в т.ч. і за дотриманням законів в сфері економіки, в державному секторі, де, ви абсолютно вірно відзначили, процвітає корупція, будуються і діють злочинні схеми незаконного збагачення, ті ж відкати і т.д.

 

- Як ви вважаєте, чи може декларування побороти корупцію, зокрема - в органах прокуратури?

- На мою думку, ні. До тих пір, поки держава не почне боротися із причинами такого явища, як корупція, це не дасть результатів. А все те, що сьогодні діється в цьому напрямку, це ні що інше – як «стрілянина по горобцям», це вибіркова боротьба з її наслідками, щоб замилити очі нашим закордонним партнерам та й всім українцям. У мене складається таке враження, що і сама влада як виконавча, так і особливо - законодавча, не розуміють, що треба робити далі в цьому напрямку. Ви тільки зверніть увагу, поспіхом створили нові антикорупційні органи, наділивши їх нечуваними повноваженнями. Тепер планують створити і спеціалізований антикорупційний суд, на утримання яких тратять колосальні кошти. Тепер змусили чиновників подавати електронні декларації. Ну, і який результат? Його немає і, повірте, – не буде! В той же час, я глибоко переконаний, що замість цього необхідно було створити всі умови для того, щоб державним чиновникам не було вигідно отримувати неправомірну вигоду та жити нечесно. Потрібно було просто усунути всі причини, які змушують громадян давати хабарі, а також створити в суспільстві атмосферу неприйнятності до процвітання корупції!

 

- Якою, на вашу думку, повинна бути прокуратура за структурою і основними напрямами діяльності? Яким має бути баланс з урахуванням початку роботи нових правоохоронних структур?

- Я вже говорив, що так зване «реформування» прокуратури відбулося і продовжується абсолютно неправильно та навіть шкідливо для нашої держави. У мене таке враження, що все робиться без будь-якої ідеї, а фактично направлено на повне знищення прокуратури як такої. Ви тільки вдумайтесь, у відповідності до внесених в 2016 році змін до Основного Закону, там навіть таке поняття, як «прокурорський нагляд», не згадується!

Тепер діяльність прокуратури в Україні зведена, в основному, до «організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням». І це в напівкримінальній державі, де в останні три роки спостерігається стрімкий зріст злочинності, коли з року в рік катастрофічно знижується відсоток розкритих злочинів, а кількість непокараних злочинців постійно зростає. Замість того, щоб розбудувати та удосконалювати правоохоронну систему на чолі із Генеральним прокурором і підзвітними йому прокурорами на місцях, наша влада зруйнувала навіть ту систему, яка була раніше, нехай і не зовсім досконалу і частково корумповану (заради об’єктивності треба зазначити, що і після «реформ» корупція не зменшилась, а навпаки – сягає загрозливих розмірів і різновидностей), але при ній розкриття тих же крадіжок, грабежів і розбоїв було не менше 60-70%, а тих же умисних вбивств – доходило до 90%, а інколи і вище. Скривдженим громадянам була можливість звернутись за захистом своїх прав до прокурорів. Тепер такої можливості у них теж нема! Та і прокурори тепер не переймаються захистом прав громадян на стадії досудового розслідування!

Вважав і вважаю, що прокуратура повинна продовжувати здійснювати правозахисну функцію і захищати притаманними їй методами і способами права громадян, в першу чергу – соціально незахищених, в т.ч. представляти їх інтереси в судах, як це робиться в багатьох країнах Європи й світу. По-друге, прокуратура повинна здійснювати нагляд за дотриманням законів в діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, тим більше в нинішніх умовах (війни на Сході, критичної криміногенної обстановки та розгулу злочинності, корупції та беззаконня в державі, паралічу судової системи), за додержанням законів про оборону, про держбюджет, про навколишнє природне середовище, і тим більше - в діяльності тих же правоохоронних органів, в т.ч. і новостворених, у боротьбі із злочинністю та корупцією. Прокурор повинен мати право вносити документи прокурорського реагування керівникам органів державної влади і місцевого самоврядування з вимогою усунення порушень закону та притягнення винних до відповідальності, а в разі їх невиконання – звертати до суду. Він повинен мати право порушувати дисциплінарні провадження стосовно винних посадових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування і ставити питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності за допущені порушення вимог законів, аж до звільнення із займаних посад.

Тобто прокуратура повинна залишатись тим державним органом, який забезпечить існування притаманної для всіх європейських країн системи стримувань і противаг в державній структурі управління.

 

- Скільки особисто ви знаєте чесних прокурорів? Який їх відсоток?

- Більшу частину нинішніх прокурорів я не знаю, це або молоді люди, з якими раніше не зустрічався, або це висуванці вже нинішньої, так би мовити, «реформованої» прокуратури. Але, вибачте, ніколи із підтекстом вашого запитання не погоджуся, бо в органах прокуратури працює і сьогодні багато чесних прокурорів. А той факт, що прокурор, суддя чи інший державний чиновник вчинив корупційний злочин, потрібно довести в установленому законом порядку та отримати обвинувальний вирок суду (все ж таки у нас діє презумпція невинуватості, у всякому випадку вона передбачена законом).

Я проти навішування ярликів, як це у нас стало модно, бо це шлях в нікуди.

 

- Вигадані обвинувачення, фальшиві свідки – чи може це бути інструментом, щоб тримати «на гачку» ту чи іншу людину?

- Я цього дуже боюся. Але переконаний, що ми до того йдемо…

 

- Нерідко посадових осіб «беруть» на одержанні неправомірної вигоди, а потім засуджують досить формально, а найчастіше відпускають взагалі. Деяких навіть поновлюють на колишніх посадах! Чому ці справи у судах «розвалюються»?

- Причина основна – це недостаток професійних слідчих (детективів), оперативних працівників і, звичайно, нинішніх прокурорів-процесуальних керівників. Ви тільки вдумайтесь: за останні кілька років, недивлячись на звільнення великої кількості професійно підготовлених слідчих, оперативників і прокурорів, які володіли методикою оперативного документування, збору, перевірки і оцінки доказів не тільки події такого злочину, а і в першу чергу - винуватості тієї чи іншої службової особи, після прийняття нового КПК України та внесених змін до редакції ст. 368 КК України не було розроблено жодних методичних рекомендацій по розслідуванню цього найбільш складного в доказуванні кримінального правопорушення! Яких сьогодні можна досягти успіхів у підвищенні ефективності в розслідуванні злочинів даної категорії, якщо в апарат прокуратур області та центральний апарат ГПУ в 2016 році, як я вже повідомив, дозволили набирати будь-яких «фахівців в галузі права», які не мають будь-якого досвіду роботи не тільки в здійсненні прокурорського нагляду за розслідуванням саме цієї категорії злочинів, а навіть в їх розслідуванні, коли сьогодні на частину ключових адміністративних посад в прокуратурі призначено тих же міліціонерів, здебільшого оперативників, або просто осіб, які мають лише юросвіту?!

Чи погодились б ви довірити лікувати (чи не дай Бог - виконувати операцію на життєво важливому органі) захворювання в області серця, нирок, шлунку тому стоматологу чи гінекологу, бо вони теж мають вищу медичну освіту? Звичайно, що ні. А як може бувший оперативний працівник міліції, який ніколи не знав кримінального процесу та не розслідував злочини, або державний виконавець чи юрист із збанкрутілої фірми здійснювати організацію досудового розслідування чи процесуального керівництва ним?

Звичайно, вагомою причиною такої низької результативності боротьби із корупцією є і масове порушення детективами НАБУ (при відсутності належного реагування прокурорів) конституційних прав громадян на стадії досудового розслідування.

 

- Чи стикалися ви у своїй практиці з пресингом начальства? Чи не здається вам, що пора зробити так, щоб прокурор мав реальні гарантії повної незалежності від свавілля керівника?

- Дуже дякую за таке питання, бо абсолютно згоден з тим, що прокурор в своїй службовій діяльності не повинен бути залежним ні від неправомірного (підкреслюю) втручання вищестоящого прокурорського керівника, ні тим більше – від тиску та впливу влади або політичних сил чи новоявлених «месій» із тих же так званих «грантоїдів».

Визнаю, що стикався із намаганнями тиснути на мене з боку свого вищестоящого керівництва, в тому числі, і в зв’язку з тиском на останніх з боку влади та зацікавлених політичних сил, і, вибачте, «вулиці», в зв’язку з цим неодноразово від цього потерпав, але ні разу зламався і не піддався цьому пресингу, і залишився сам собою…

Хотів би зазначити, що такі законодавчі гарантії від подібного тиску з боку вищестоящого керівництва вже існують в новому законі «Про прокуратуру» та закладені в КПК України 2012 року. Це і повна самостійність процесуального керівника від вищестоящих прокурорів при здійсненні процесуального керівництва досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження, це і відсторонення Генерального прокурора, прокурорів області і місцевих прокурорів від призначення подавляючої більшості адміністративних посад, це і притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності і т.д. Але від такого «нововведення» страждає і саме єдність прокурорської системи, бо тепер Генпрокурор і ті ж прокурори областей фактично будуть безпорадними при відсутності у їх підлеглих позитивних результатів в роботі, тепер вони не мають необхідних важелів впливу на формування та підбір дійсно професіоналів на відповідні ключові посади та позбавлення від тих підлеглих, які не відповідають займаним посадам, бо не забезпечують виконання покладених на них завдань.

Це на практиці неминуче призведе до «махновщини», до безвідповідальності прокурорів на всіх рівнях! А це вже сьогодні має місце, на жаль.

 

- За часів резонансного протистояння режиму Януковича з колишнім міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком ви були адвокатом останнього. Що вам дав подібний досвід?

- Визнаю, що при здійсненні захисту Юрія Луценка в суді у часи режиму Януковича я одержав цінний досвід як адвокат, бо до цього більше 30 років працював слідчим і прокурором, представляючи інтереси протилежної сторони - обвинувачення. У справі Луценка мені прийшлось змагатись не просто зі стороною обвинувачення у процесі, а з цією державною машиною, яка поставила собі за мету не тільки притягнути опозиційного політика до кримінальної відповідальності, а знищити його шляхом мордування і катування, не звертаючи увагу не тільки на доводи і заперечення його захисту, а ігноруючи навіть суспільну думку та позицію авторитетних європейських інстанцій і навіть рішення ЄСПЛ.

Також став свідком, як орган досудового слідства та прокуратура свідомо йшли на порушення прав людини, як фальсифікували докази обвинувачення і одночасно ігнорували та не звертали увагу на докази, які надавав захист. Ще більш цинічною була позиція колегії суддів Печерського районного суду, з чим я ніколи раніше не зустрічався, та байдужість і заангажованість суддів апеляційного та касаційного судів.

В той час вважав свого підзахисного справжнім взірцем опозиційного політика, який гідно протримався під такими ударами і випробуваннями долі, не злякався і не зламався. Він для мене тоді був зразком справжнього чоловіка і патріота своєї держави.

 

- Будучи заступником Генерального прокурора України, ви заявляли про найжорстокішу боротьбу з корупцією в органах прокуратури. Скільки кримінальних справ було порушено за фактами невідповідності рівня життя прокурорів їхній офіційній зарплаті?

- Треба уточнити, що протягом лише березня-травня 2014 року, тобто майже неповних 3 місяці, я відповідав за організацію роботи одразу трьох Головних управлінь. Навіть в ті перші три місяці боротись із корупцією, в т.ч. і в органах прокуратури, прийшлось «з чистого аркушу», бо всі оперативно-розшукові справи, зокрема і по корупції, та відповідні матеріали проваджень були знищені бувшими керівниками правоохоронних органів. Прийшлось починати все заново і на цьому напрямку. Саме на це і були мною націлені оперативні підрозділи СБУ, ГУБОЗ та інші правоохоронні органи, але і вони на той час були деморалізовані, не проявляли необхідної наполегливості. Лише десь на 2-3 місяць нашої спільної роботи вони почали документувати протиправну діяльність тих правоохоронців, в т.ч. і прокурорів, які вчиняли корупційні дії. В той час кожного дня я вивчав і погоджував десятки дозволів на проведення оперативно-розшукових заходів з метою належного документування корупціонерів, в т. ч. і серед прокурорів. Реєструвались і кримінальні провадження відносно прокурорських працівників.

Чи перевірялись факти невідповідності рівня життя прокурорів з їх офіційною зарплатнею, я не знаю, бо це не входило в коло моїх службових обов’язків. Цим займався інший заступник Генерального прокурора.

 

- Що потрібно для того, щоб викорінити корупцію? Як зробити так, щоб люди не давали хабарі?

- На це запитання дати відповідь складно, бо його зміст більше кримінологічний, якщо хочете – навіть соціальний і одночасно економічний. Ця проблема повинна вирішуватись комплексно, одними закликами корупцію не побореш. Скільки б ми не створювали антикорупційних органів, як би ми не намагались зробити більш жорстким законодавство, це не дасть позитивних результатів. Це залежить не від прокурорів чи від їх конкретних дій. Люди припинять давати хабарі тоді, коли це буде робити не потрібно, якщо хочете - не вигідно!

Коли всі: і чиновники, і прості громадяни будуть зацікавлені жити по закону, а не «по понятіям». Коли державні чиновники кожного рангу, в т. ч. і прокурор, будуть настільки забезпечені матеріально, що їм буде не стільки небезпечно брати хабарі, а невигідно, бо від цього він може втратити те, що йому положено, якщо він буде жити і працювати чесно, в т.ч. і тоді, коли піде на пенсію. Усі ці прогалини в матеріальному і пенсійному забезпеченні є живильним підгрунттям для зловживань правоохоронців і ні до чого доброго не призведуть. Корупція буде тільки процвітати. Одні будуть давати, інші – брати.

 

- Як ви ставитеся до поширеної думки, що зараз чиновники крадуть більше, ніж при Януковичі?

- Не буду цього заперечувати.

 

- Головне надбання вашого життя - це діти. Старший Олександр і молодший Віталій - теж прокурори. Їм вдалося швидко і успішно побудувати свої кар'єри. У чому секрет їхнього успіху?

- Я вже звик до таких, як правило, недоброзичливих і провокаційних питань, тому і ваше інтерв’ю без цього не обійшлось.

Змушений вас розчарувати, бо зазначені вами у змісті запитання оцінки і думки щодо моїх дітей не ґрунтуються на реальних обставинах і фактах. По-перше, в органах прокуратури працює лише один мій син, який пройшов чималий шлях на службі в правоохоронних органах. Працював в органах внутрішніх справ після закінчення в 2000 році Академії внутрішніх справ України, де дослужився до заступника начальника ДСБСЗ райуправління внутрішніх справ, потім пройшов службу на всіх щаблях в органах прокуратури: починав помічником прокурора району, був прокурором відділу міського апарату прокуратури столиці, був заступником прокурора району в м. Києві, більше 5-ти років працював заступником начальника слідчого відділу прокуратури міста, працював прокурором району, начальником відділу прокуратури столиці, а зараз заступник прокурора області. Загальний стаж роботи в правоохоронних органах більше 20 років. Хіба це швидка, за вашими мірками, кар’єра?

Що поганого в тому, що діти йдуть по стопам своїх батьків? Проблема, мабуть, в іншому: вам і таким, як ви, хочеться, щоб дітям прокурорів треба було заборонити обирати самостійно свій трудовий шлях.

Менший мій син теж довгий час працював в органах прокуратури: починав помічником прокурора району, був прокурором відділу прокуратури міста, потім працював заступником прокурора району столиці, був заступником начальника структурного підрозділу міського апарату, працював начальником управління спочатку в прокуратурі міста Києва, а потім і Київської області, з службовими обов’язками справлявся. Але постраждав від того, що був моїм сином і був змушений звільнитись за власним бажанням в той період, коли відносно мене і всієї моєї сім’ї була організована брудна кампанія в ЗМІ, підконтрольним олігархам, по моїй дискредитації. Це було зроблено для того, щоб припинити розслідувати вчинені на Майдані злочини, а також перешкодити розслідуванню кримінальних проваджень, вчинених колишнім президентом і його найближчим оточенням у сфері економіки. До речі, лише в березні 2017 року повідомили, що для мого звільнення з посади, начебто, з Москви в Україну було завезено 10 мільйонів доларів США. Навіть називали моїх замовників і кому саме ці гроші передали, але доказів у мене цього факту, звичайно, немає. Одні розмови.

 

- Україна - держава демократична чи тоталітарна?

- На превеликий жаль, ми не збудували демократичної держави, хоча могли це зробити і після Помаранчевої революції, і після Революції гідності. Але їх результатами, на жаль, скористались різні політичні сили та їх лідери, які фактично зрадили ці ідеали.

Зараз Україна знаходиться на межі, точніше – на роздоріжжі, від демократичного розвитку до «махновщини. Нинішньою владою робляться потуги і дії, направлені саме на побудову тоталітарної держави. А це вже небезпечно. Зверніть увагу, як з цією метою знищуються або перекупляються незалежні до цього телеканали, як поступово відходять від своїх незалежних позицій найбільш об’єктивні телеканали, як змінили свою звичну позицію і риторику більшість до цього об’єктивних політологів і т.д.

 

- Як закінчити бойові дії на Донбасі?

- Я не експерт з таких питань, але, на мою думку, цю проблему можуть вирішити дипломати, а не горлопани та авантюристи. Тільки розумні люди можуть зважити усе: і патріотичні цінності, і територіальні, і економічну ситуацію, і звичайно, - збереження життя і здоров’я наших громадян, тим більше – із найбільш продуктивної частини населення України, які вже третій рік гинуть в умовах гібридної війни або стають інвалідами. Але, знову ж таки, в цьому плані я слабкий експерт…

 

- Чи можливий третій Майдан? Якщо так, то яким він буде?

- Якщо не буде дострокових виборів - перш за все, до Верховної Ради, яка сьогодні себе повністю дискредитувала, довела свою повну нікчемність і нездатність займатись справжнім законотворенням, а не бути маріонеткою в чужих руках, - то може бути і третій Майдан. Але мені цього не хотілося б. Адже суспільство змінилося, у державі війна, у людей на руках дуже багато зброї, в тому числі і нелегальної. Якщо буде Майдан, проллється ще більше крові, ніж у 2014 році. Це може бути катастрофою.

 

- Сьогодні ви займаєтеся приватною адвокатською практикою і пробуєте себе в якості письменника. Про що ваша перша книга - «Незручний прокурор»?

- У ній прозвітував перед своїми батьками, яких, на жаль, уже немає в живих. Прозвітував перед своїми дітьми, онуками, перед моїми колишніми вчителями. Це книжка про те, чим я займався протягом 32 років служби в органах прокуратруи, про те, в яких умовах мені випало працювати і які справи розслідувати. Описую багато моментів, які не були відомі громадськості. Це особисті спогади.

Зараз пишу другу свою книгу – «Чорна рота». В ній описую події 2014-2015 років, у яких особисто брав участь. Зосереджуюся в основному на одному питанні: чому не вдалося розслідувати злочини, вчинені на Майдані? Проблема в тому, що та праця, яка була закладена прокуратурою у перші приблизно п’ять місяців після розстрілу людей на Майдані, фактично, вибачте, «злита в пісок». Не доведені до суду десятки кримінальних проваджень про злочини колишнього президента, його найближчого оточення, вчинені у сфері економіки. Ось я і працюю над висвітленням причин цього негативу.

 

- Які чесноти ви особливо цінуєте в людях?

- Поважаю тих людей, які вміють цінити і пам’ятати добро, тих, хто відданий і надійний у стосунках. І, звичайно, тих людей, які дотримуються своїх принципів.

 

- Що не зможете пробачити?

- Зраду і підлість. Такі люди для мене взагалі припиняють існувати, начебто їх і не було.

 

- Що ви скажете з приводу суцільного лицемірства і подвійних стандартів, так характерних для нинішньої влади?

- Погоджуюсь, що в нинішній час дійсно широко розповсюджені лицемірство та подвійні стандарти, таких прикладів безліч, а головне те, що люди продовжують бідніти, а представники влади – наживатись. Заради об’єктивності, такі факти мали місце і раніше , але, погоджуюсь, що при цій владі таке неподобство набуло загрозливих та цинічних форм. Сьогодні вже як правило, говоримо те, чого не робимо і навіть не плануємо робити.

 

- Як ви в цілому оцінюєте дії нинішньої опозиції? Чи згодні ви з думкою, що будь-яка опозиція в нашій країні, прийшовши до влади, стане також нещадно грабувати?

- Діяльність опозиції, як необхідного атрибута при любій владі, завжди повинна бути дієвою, вона повинна контролювати владу і дійсно бути їй незручною. Але вона буде сильною лише тоді, коли вона буде об’єднаною, чого в Україні у всі часи було дуже важко зробити.

Ось і зараз спостерігаю за політиками, які нібито радикально налаштовані проти влади, але в той час голосують за всі закони, які відкрито грабують людей. Українці мають прозріти. Популісти, яких дуже багато розвелося, державу не врятують!

Не знаю, як будуть себе вести наступні політики, які прийдуть рано чи пізно до влади, це закономірний процес і питання часу. Це буде залежити від тих, хто прийде. Головне, щоб до влади знову не дорвалися олігархи, чисті популісти, які ще нічого для держави не створили, а тільки голослівно обіцяють. На мою думку, повинні прийти люди з досвідом, професійно підготовлені, з наявною у них компетенцією, які часом довели свою відданість Україні, які були дійсно готові боротися за свої ідеї. І щиро вірю, що таке станеться. Саме вони будуть боротися за нашу державу. А бариги, вибачте, цього робити не будуть, вони байдужі до майбутнього України.

 

- Чи чекає нас кровопролитна громадянська війна, якщо українців не вдасться об'єднати?

- Історія говорить про те, що в країні таке можливе. Але не хочеться у це вірити. Може, все-таки нинішня влада зупиниться і одумається. Ще є надія на інші країни світу – на те, що вони не будуть роздмухувати конфлікт чи точніше – війну на Донбасі, а намагатимуться демократичним та дипломатичним способом «розрулити» ситуацію. Дійсно, це головне - щоб не було кровопролиття!

 

Досьє 

Олексій Баганець народився 5 квітня 1954 року в селі Горошине Полтавської області. У 1979 році закінчив Харківський юридичний інститут. У прокуратурі працював з 1979 по 2015 рік. Починав простим слідчим, дослужився до заступника Генерального прокурора України. Очолював обласні прокуратури у Львівській, Дніпропетровській, Волинській, Донецькій і Рівненській областях. У 2010 році подав у відставку і написав книгу «Незручний прокурор». До 2014 року займався адвокатською практикою. У суді захищав екс-міністра Юрія Луценка. Після Революції Гідності втретє в житті зайняв посаду заступника Генпрокурора, але був звільнений. З 2015 року і дотепер займається індивідуальною адвокатською практикою. Має двох синів. Пише книгу «Чорна рота», в якій описує події на Майдані і пояснює, чому розслідування розстрілу активістів не дало результатів. 

 ЖУРНАЛ "РЕЙТИНГ"

Последние публикации

Блоги